Технологія зварювання латуні
Зварювання латуні – досить складна процедура у порівнянні з іншими видами зварювання. Це тому, що цинк, який знаходиться у складі мідного сплаву, швидше випаровується при розігріві. Своєю чергою даний процес сприяє формуванню пір у зварному з’єднанні, які істотно знижують його міцність та надійність. Ще одна проблема зварювання латуні полягає у швидкому утворенні парів цинку, токсичних для здоров’я людей.
Особливості латунного зварювання
Латунь – це матеріал, який є сплавом цинку та міді. Якщо потрібно, щоб цей метал мав спеціальні властивості, до його складу можуть бути включені такі компоненти, як нікель, свинець або олово.
Цинк присутній в латуні у досить великій кількості. При суттєвому нагріванні він випаровується, що спричиняє проріхи у зварному шві. До того ж взаємодіючи з присутнім у повітрі киснем пари цинку окислюються, у результаті чого на поверхні зварюваних заготовок утворюється білий наліт. Дуже важливо, що він не тільки ускладнює саме зварювання, але і є досить токсичним, оскільки містить шкідливі для здоров’я компоненти.
Враховуючи все вищевикладене, експертами було розроблено кілька найрезультативніших способів латунного зварювання. До них відносять:
● електродугове та газове зварювання;
● латунне зварювання за допомогою флюсу;
● з’єднання за допомогою захисного газу – переважно аргону.
Серед вищезазначених способів частіше за все зустрічається зварювання латуні аргоном. Цей метод набув значної популярності, завдяки високій продуктивності, а також можливості отримати міцні зварні з’єднання в абсолютно різних умовах.
Латунне зварювання в аргоні
Латунне зварювання за участю інертного аргону застосовується переважно в тих ситуаціях, коли потрібне злиття заготовок товщиною понад 5 мм. Даний спосіб передбачає застосування електричної дуги, що знаходиться між оброблюваними деталями та електродом. Останній закріплюється у затиску пальника, що проводить струм. Через його сопло захисний газ надходить у місце зварювання. Завдяки присадному матеріалу утворюється зварне з’єднання, склад якого повинен збігатися із матеріалом деталей, що зварюються.
Плавлення присадної речовини, що вручну спрямовується в місце зварювання, також відбувається під дією електричної дуги, сформованої між електродом та оброблюваними виробами.
Перед тим, як починати латунне зварювання, потрібно добре очистити поверхні заготовок від засмічень та оксидного нальоту. У разі вдалого очищення поверхня латуні повинна мати металічний блиск. Від оксидного шару на деталях легко позбутися за допомогою азотної кислоти. Після завершення такої процедури потрібно обов’язково обробити поверхню заготовок гарячою водою.
Основні плюси аргонодугового зварювання
Аргонодугове зварювання латунних деталей за допомогою стійких до плавлення електродів недарма має попит. Даний метод з’єднання деталей має такі переваги:
● зроблені при аргоновому зварюванні з’єднання мають привабливий зовнішній вигляд;
● також вони не утворюють нальоту шлаку, який потрібно чистити;
● завдяки застосуванню інертного газу на кромках заготовок з латуні, що зварюються, не формуватимуться нітридні або оксидні нальоти;
● направлений у бік зварного стику аргоновий струмінь ліквідує відходи, що утворюються в результаті проведення робіт;
● не знадобиться спеціальне дороге покриття для електродів, а також флюс;
● велика швидкість здійснення;
● екологічна чистота та безпека для здоров’я у порівнянні з іншими видами зварювання.
Латунне зварювання, особливо за участю аргону, вважається найбільш універсальним способом. Його застосовують для з’єднання латунних деталей різної величини. Крім того, можливе відновлення зварювальних виробів за допомогою наплавлення.
Наплавлення латуні на сталь задовільно здійснюється електродами ЛК 80 - ЗО.
Залежність товщини дифузійного прошарку і швидкості її росту від тривалості контакту рідко-твердих фаз. | Залежність товщини дифузійногопрошарку від вмісту нікелю в присадочной кременистої латуні (0 3% Si. Наплавлення латуней здійснюється із застосуванням флюсів. Склади і вимоги до флюсу залишаються ті ж, що і при зварюванні латуні.
Техніка наплавлення латуні на сталь і чавун в основному однакова. Принаплавленні чавуну необхідно враховувати, що при нагріванні його до температури 900 - 950 С на його поверхні відбувається вигоряння графіту, продукти згоряння якого ускладнюють змочування. Тому графіт спочатку випалюють з поверхні наплавлення. Випалювання виконують окислювальним полум'ям пальника. Потім наплавляєма поверхня ретельно зачищається металевою щіткою. При наплавленні брехуна латунню можливо також його відбілювання.
При наплавленні латуні Л62 на сталь з флюсом БМ-1 випаровування і окислення цинку не відбувається, тому виходить щільний наплавлений метал, за складом не відрізняється від присадочного металу. Наплавлення допускається як одношарове, так і багатошарове.
Процеси зварювання та наплавлення латуні з флюсом БМ-1 бездимні, що не тільки позитивно впливає на механічні властивості з'єднань, але і покращує умови праці зварника.
Газове зварювання і наплавлення латун івиробляються також із застосуванням газоподібного флюсу БМ-1 що подається за допомогою флюсоживильника безпосередньо в полум'я пальника. Флюс БМ-1 складається з 55 - 70% метілбората і метилового спирту, пари яких отруйні. Тому при застосуванні флюсу БМ-1 необхідно дотримуватись заходів безпеки.
Найкращих результатів при наплавленні латуні на сталь і чавун досягають привикористанні газоподібного флюсу - БМ-1. Зазвичай наплавлення виконується лівим способом у нижньому положенні. Для зменшення випаровування цинку при наплавленні латуні використовують науглероживается полум'я. В якості горючого газу застосовують ацетилен, пропан-бутан і природні гази.
Основна область застосування процесу - наплавка латуні, а також твердих сплавів і чорних металів на сталь і чавун.
Порошкоподібні флюси застосовуються переважно при наплавленні латуні на сталь. Зважаючи високої температури попереднього підігріву (900 - 950 С)наплавка на чавун скрутна через небезпеку відбілу і застосовується лише у виняткових випадках.
Немає коментарів:
Дописати коментар