Про джерела живленя зварювальної дуги читайте тут https://www.dstu.dp.ua/Portal/Data/1/27/1-27-kl10.pdf
Обслуговування зварювального обладнання, в тому числі джерел живлення дуги, входить в обов'язки енергетика цеху або іншого працівника, призначеного наказом по підприємству. Він повинен виробляти монтаж обладнання, навчання обслуговуючого персоналу (електромонтери, наладчики, зварювальники), спостереження за правильністю експлуатації та ремонту обладнання. Підключення та відключення від мережі, заземлення та технічне обслуговування з ремонтом джерел живлення виробляються навченими електромонтерами, допущеними до цих робіт. На монтажних майданчиках, стапелях і в цехах за одним наладчиком закріплюється до 10 зварювальних агрегатів. Наладчик спостерігає за умовами експлуатації обладнання зварювальниками, становить дефектні відомості на ремонт устаткування і сам виконує дрібні роботи по ремонту.
На підприємствах, де немає спеціально прикріплених до зварювальних постів наладчиків та електромонтерів, сварщикам дозволяється підключати та відключати зварювальні дроти, продувати стисненим повітрям зварювальні перетворювачі і трансформатори, чистити колектори, закріплювати контакти зварювального кола.
Основні обов'язки зварника з обслуговування джерела живлення:
Зварнику необхідно приймати наступні заходи: - Перед включенням джерела живлення очистити його від пилу, грязі, огарків електродів або шматків зварювального дроту, що випадково потрапили. - Перевірити надійність ізоляції зварювальних дротів і їх приєднання, при необхідності підтягти кріплення, ізолювати місце пошкодження зварювального кабелю. - Переконатися в наявності заземлення. Ці заходи гарантують тривалу, надійну і безпечну роботу джерела живлення. При включенні джерела живлення можуть бути виявлені його дефекти або несправності. В цьому випадку необхідно відключити джерело живлення і повідомити про це майстрові, налагоджує або електромонтерові для усунення несправностей джерела живлення
Зварювальним постом називається робоче місце зварника, обладнане всім необхідним для виконання зварювальних робіт. Зварювальний пост електрозварника укомплектовують джерелом живлення (трансформатор, випрямляч, перетворювач, ацетиленовий генератор), зварювальними кабелями, електродотримачем або пальником, пристосуваннями, інструментами, засобами захисту.
Зварювальні пости можуть бути стаціонарні й пересувні.
Стаціонарні пости - це відкриті зверху кабіни для зварювання виробів невеликих розмірів. Каркас кабіни висотою 1800-2000 мм виготовляють із сталі. Для кращої вентиляції стіни кабіни піднімають над підлогою на 200-250 мм, їх виготовляють із сталі, азбестоцементних плит, інших негорючих матеріалів і фарбують вогнетривкою фарбою (цинкові, титанові білила, жовтий крон), яка добре поглинає ультрафіолетові промені зварювальної дуги. Дверний проміжок закривають брезентовою ширмою. Підлогу роблять з бетону, цегли, цементу.
Кабіни повинні освітлюватись денним і штучним світлом і добре провітрюватись. Для роботи сидячи, використовують столи висотою 500-600 мм, а при роботі стоячи - близько 900 мм. Кришку стола площею 1 м2 виготовляють із сталі товщиною 15-20 мм або з чавуну товщиною 25 мм. До стола підєднують струмопровідний кабель від джерела живлення. Поряд із столом розміщують кишені для електродів та їх відходів, інструменти (молоток, зубило, сталева щітка тощо) й технологічну документацію. Для зручності при зварюванні встановлюють металеве крісло з діелектричним сидінням. Під ногами має бути гумовий килимок, а все обладнання кабіни - надійно заземлене.
Пересувні пости використовують при зварюванні великих виробів безпосередньо на виробничих ділянках.