05.10.2023р. Підключення електроустановчих приладів.

 

   Навчаємося дистанційно виконувати прийоми.

Переходьте за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=2vdaah9BA5w

Переходьте за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=VTdCvHJ9D-g

04.10.2023р. Ремонт електричних апаратів.

  

У електричних апаратів пошкоджуються електричні контакти, деталі механізму, пружини, пластини дугогасної камери та ізоляція. Характерними ознаками несправності апарата є підвищений нагрів окремих частин, нечітке вмикання, довільне вимикання, відмова апарата. Несправності неавтоматичних апаратів і методи їх усунення У неавтоматичних апаратів ушкоджуються переважно контакти, механізми приводу і пружини. При ремонті виконують перевірку стану пружин та затягування гвинтів. Ослабленні пружини замінюють новими заводського виготовлення. Контактна поверхня рухомого контакту (ножа) повинна щільно прилягати до відповідної поверхні нерухомого контакту (губки). Щуп завтовшки 0,05 мм повинен входити в простір між губкою і ножем рубильника на глибину не більше 6 мм. Підгорілі та оплавлені поверхні мідних контактів треба обробляти напилком для створення шорсткості, яка забезпечує, кращий контакт, ніж поліровані або шліфовані поверхні. Поверхні контактів повинні бути чистими, а тиск у контактах - відповідати заводським даним. В останні роки багато електричних апаратів випускають з контактами, вкритими металокерамікою. Контакти з металокерамічним покриттям очищають, промиваючи чистим бензином. Обробляти їх напилком забороняється. При ремонті запобіжників ПР і ПН спочатку очищують контактні поверхні губок і патронів від бруду, плівок окислів і частинок розплавленого металу. Окислені контакти зачищають склопапером, а сильно підгорілі і оплавленні - надфілем. Застосовувати для очищення контактів наждачний папір неможна, так як зерна наждака, які не проводять електричний струм, врізаються в контактні поверхні, погіршуючи контакт між губками і патроном запобіжника. Потім розбирають патрон, ретельно перевіряють стан внутрішніх струмопровідних частин і плавких вставок, виявлені Богуш І.Л. дефекти усувають, а плавку вставку, яка довго перебувала у роботі, замінюють новою. Вставки в запобіжниках сусідніх фаз незалежно від їх стану теж заміняють. Вставки повинні бути однотипними, заводського виготовлення і суворо відповідати номінальному струму запобіжника і струму мережі, що захищається. При огляді патрона запобіжника слід звернути увагу на цілісність патрона і відсутність тріщин у ньому, а також на ступінь зносу його стінок, що визначається співвідношенням фактичної товщини стінок патрона, що ремонтується, з товщиною стінок відповідного йому по конструкції і номінальному струму нового патрона. Виміри виконують нутроміром. Стінки патрона можуть також вигорати. До складу основних робіт по ремонту реостатів входять розбирання, ремонт або заміна пошкоджених резисторів, контактних частин, ізолюючих деталей і механізму управління, збірка схеми з'єднань, збірка і регулювання відремонтованого реостата. Реостати розбирають так, щоб не пошкодити резистори, що збереглися, ізолюють деталі і контактні пристрої, придатні для повторного використання. Пошкоджені резистори ремонтують або замінюють. При заміні згорілого резистора треба на його місце поставити такий самий резистор. Затискні хомутики на знов встановленому резисторі повинні бути розташовані так само, як на замінюваному. Розподіл резисторів по ступенях необхідно зберегти. Відхилення опору на будь-якому контакторі реостата від розрахункових або паспортних даних повинне бути не більш ±10%. Несправності автоматичних вимикачів і методи їх усунення В автоматичних вимикачів серії А і інших конструктивно аналогічних вимикачів ушкоджуються переважно контакти, відключаючі механізм і пружини. Ці пошкодження виражаються в зносі і оплавленні контактів, порушенні регулювання механізму, ослабленні пружин. Внаслідок частих електричних і механічних впливів в автоматичних вимикачів може виявитися пошкодженою ізоляція обмотки електромеханічного приводу або головного валу. Залежно від характеру пошкодження ремонтують автоматичні вимикачі в електроремонтному цеху або на місці їх установки. У останньому випадку повністю відключають вимикач від приєднаних до нього електричних ланцюгів, а також приймають заходи для уникнення дистанційного керування вимикачем. Для отримання доступу до контактів відкручують гвинти кріплень дугогасних камер, а потім, дотримуючись запобіжних заходів, знімають дугогасні камери так, щоб не пошкодити пластини ґраток дугогасного пристрою, що знаходяться усередині них, і контакти апарату. Закопчені сталеві обміднені пластини ґраток обережно очищають дерев'яною паличкою або м'якою сталевою щіткою, звільняючи їх від шару нагару, а потім протирають чистими ганчірками і промивають. Застосовувати для цих цілей металеві інструменти (монтерські Богуш І.Л. шкіри, шабери, напилки) забороняється, оскільки можна пошкодити тонкий захисний шар міді, що покриває сталеві пластини. При сильному обгоранні пластин ґраток, дугогасні пристрої замінюють на нові. У контактній системі автоматичних вимикачів ушкоджуються (обгорають, оплавляються і зношуються) переважно дугогасні контакти, що піддаються дії високої температури електричної дуги, особливо при розриві ними великих струмів. Злегка обгорілі контакти промивають, а потім злегка обпилюють напилком, щоб зняти з їх робочої поверхні невеликі частинки оплавленої міді. Застосовувати для очищення контактів наждачний папір не можна, оскільки пил і дрібні частки наждаку можуть попасти в механізм вимикача і викликати швидкий знос його деталей, які труться, внаслідок абразивного стирання. З сильно оплавлених контактів спилюють напилком напливи міді, прагнучи зняти мінімальну кількість метала з контакту і максимально зберегти його початкову форму. При зменшенні розміру контактів вимикачів, що ремонтуються більш ніж на 30% рекомендується замінювати їх новими контактами заводського виготовлення. При тривалій роботі автоматичного вимикача в умовах частих включень і відключень не лише зношуються його контакти, але і порушується їх регулювання, що призводить до недопустимого перегріву контактів і швидкого виходу їх з ладу. Регулювання роботи контактної системи автоматичного вимикача одна з найважливіших операцій ремонту, від якої залежить його тривала нормальна робота. При регулюванні контактної системи після ремонту добиваються одночасності торкання головних, а потім проміжних і дугогасних контактів, хоча черговість їх включення має зворотний порядок. Автоматичні вимикачі сучасного виконання є нерозбірними. Несправності магнітних пускачів та контакторів і методи їх усунення 1. Різночасність замкнення і стан головних контактів Різночасність замкнення головних контактів магнітного пускача можна усунути затягуванням хомутика, який тримає головні контакти на валу. При наявності на контактах слідів окислення, напливів або застиглих крапель металу, контакти треба зачистити. Якщо в контакторі сильно підгорілі пластини ґраток дугогасних пристроїв, то їх також необхідно зачистити або замінити. 2. Сильне гудіння магнітної системи електромагнітного пускача Сильне гудіння магнітної системи може виникати при виході з ладу котушок пускача. При нормальній роботі пускач видає лише слабкий шум. Сильне гудіння пускача свідчить про його несправність. Для усунення гудіння пускач треба відключити і перевірити: а) затягнення гвинтів, що кріплять якір і осердя; Богуш І.Л. б) чи не пошкоджено короткозамкнений виток, розміщений у прорізах осердя. Так як через котушку протікає змінний струм, то і магнітний потік змінює свій напрямок і в деякий момент часу стає рівним нулю. У цьому випадку протидіюча пружина буде відривати якір від осердя і виникне брязкіт якоря; в) гладкість поверхні торкання обох половин електромагнітної системи пускача і точність припасування їх, так як в електромагнітних пускачах струм в обмотці сильно залежить від положення якоря. При наявності зазору між якорем і осердям, струм, що проходить через котушку, буде більше номінального. Для перевірки точності дотику якоря і осердя електромагнітного пускача між ними можна вкласти аркуш копіювального паперу і аркуш тонкого білого паперу і замкнути пускач від руки. Поверхня торкання повинна бути не менше 70% перетину магнітопроводу. При меншій поверхні торкання цей дефект можна усунути правильною установкою осердя електромагнітної системи пускача. Якщо ж утворився зазор, то необхідно шабрувати поверхню вздовж шарів листової сталі магнітної системи. 3. Відсутність реверсу у реверсивних магнітних пускачах Відсутність реверсу в реверсивних пускачах можна усунути підгонкою тяг механічного блокування. 4. Прилипання якоря до осердя пускача Прилипання якоря до осердя відбувається в результаті відсутності немагнітної прокладки або недостатності її товщини. Пускач може не відключитись навіть при повному знятті напруги з котушки. Необхідно перевірити наявність і товщину немагнітної прокладки або повітряний зазор. 5. При включенні пускача відбувається самоблокування Необхідно перевірити стан блокувальних контактів пускача. Контакти у включеному стані повинні щільно прилягати одне до одного і включатися одночасно з головними контактами пускача. Зазори блок-контактів (найкоротша відстань між розімкнутим рухомим і нерухомим контактом) не повинні перевищувати допустимих значень. Необхідно провести регулювання блок-контактів пускача. Якщо провал блок-контакту стає менше 2 мм, то блок-контакти треба замінити. Своєчасні випробування та регулювання електромагнітних пускачів дозволяють завчасно уникнути неполадок і пошкоджень. У теплових реле найчастіше пошкоджуються (перегорають) нагрівальні елементи. Їх замінюють на елементи заводського виготовлення і лише в окремих випадках виготовляють нові елементи на свої підприємствах. Ці елементи мають різне влаштування і бувають шести типів, розрахованих на різні струми. Елементи першого і другого типів виготовляють з ніхромового або фехралевого Богуш І.Л. дроту. В елементах першого типу дріт намотаний на пластинку із слюди, і до кінців дроту припаяні сріблом мідні наконечники, в елементах другого типу - навитий у вигляді спіралі, а до його кінців припаяні стальні наконечники. Спіральні елементи кадмовані для запобігання їх від окислення. Елементи решти чотирьох типів виготовляють методом штамповки. У всіх відремонтованих електричних апаратах перевіряють розхил, провал, початкове і кінцеве натискання. Безпека праці при обслуговуванні пускорегулювальної апаратури При технічному обслуговуванні та ремонті електричних апаратів користуються інструментами з ізольованими ручками. Під час виконання роботи потрібно бути особливо пильним. Не відволікатися на сторонні справи та розмови. Встановлювати електричний апарат, що ремонтується на робочий стіл так, щоб порушення центра тяжіння не призвело до його падіння. До перевірки і ремонту електричних апаратів необхідно пересвідчитись у відповідності номіналів запобіжників напрузі живлючої мережі та номінального струму запобіжника, у відсутності замикання у шнурі живлення та його вилці. Електропроводку по підключенню електричних апаратів монтувати так, щоб провідники не перехрещувались, не зависали і не були затягнуті чи скручені петлями. Окінцьовуючи провід, готуючи його для приєднання до приладів, потрібно старанно зачищати і, щоб не було зайвих оголених жил. Контактне з’єднання повинно бути надійним. Встановлюючи контакти в отвори металевого корпусу, слід звернути увагу на надійність ізоляції між контактом та корпусом. Якщо контакти погано ізольовані, то може виникнути коротке замикання в результаті доторкання контактів до корпуса. Для ізолювання вивідних контактів від корпусу використовуються фарфорові, міканітові або виготовлені з іншого ізоляційного матеріалу теплостійкі втулки прокладки, шайби. Металеві корпуси електричних апаратів повинні бути заземленні. Перевірку ланцюгів вторинної комунікації виконують при допомозі омметра, тестера чи іншого приладу з живленням від сухих елементів напругою до 12 вольт. Ланцюги, які перевіряються, повинні бути повністю знеструмлені. Очистити від пилу електричні апарати. Проводити обслуговування елементів електричних апаратів під напругою лише в тих випадках, коли інакше виконати роботу неможливо. При цьому необхідно бути особливо Богуш І.Л. уважним, щоб уникнути дотику до струмопровідних частин апарата. Вимірювання опору ізоляції мегомметром, випробування електричної міцності ізоляції підвищеною напругою, виконувати тільки при повністю вимкнутих приладах. Забороняється: Приєднувати прилади до мережі за допомогою оголених проводів, без вилок. Проводити ремонт ввімкнених в електромережу електричних апаратів в безпосередній близькості від заземлених конструкцій, і батарей опалення, водопровідних труб. Залишати без нагляду ввімкненими електричні апарати, вимірювальний прилад, електроінструмент, а також залишати після закінчення роботи абонентські приймачі без футляра. Здійснювати заміну вузлів і деталей, пайку монтажу, продзвонку проводів та інші операції, що виконуються двома руками, в електричних апаратах без попереднього відключення їх від електромережі і зняття залишкових зарядів. Вмикати електричні апарати в мережу при штучно замкнутих запобіжниках, а також вмикати їх шляхом безпосереднього з'єднання. Вмикати та вимикати обладнання, робота на якому не доручалась; за винятком аварійної ситуації. Торкатися руками до обірваних та оголених проводів електромережі та монтажної схеми елементів електричних апаратів ввімкнених в електромережу. Працювати неізольованим та несправним інструментом. Вмикати в електромережу електричні апарати, вимірювальні прилади, проводи яких мають пошкоджену ізоляцію. Використовувати саморобні подовжувачі. Працювати електровимірювальними приладами, корпуси яких надійно не заземлені. Користуватися пошкодженими провідниками та матеріалами. Користуватись саморобними некаліброваними електрозапобіжниками. Класти на щит електрообладнання, інструменти, одяг, пакунки.

Тема уроку: Паяння та лудіння мідних та алюмінієвих жил.

Тема уроку: Паяння та лудіння мідних та алюмінієвих жил.
Мета уроку: Навчити учнів правильно з дотриманням вимог безпеки праці виконуватипаяння та лудіння мідних жил.

Паяння алюмінієвих жил

Будівельні норми і правила допускають окінцювання  алюмінієвих жил перетином 16-240 мм ² пайкою із застосуванням мідних наконечників П, з’єднання  та відгалуження жил перетином 16-150 мм ² безпосереднім сплавленням припою, а також з'єднання та відгалуження жил перетином 2,5-10 мм² подвійною скруткою з утворенням жолобу. Жили перетином 16-240 мм ² рекомендується з'єднувати способом поливу розплавленого припою. Зазначені способи застосовують для проводів напругою до 2 кВ і кабелів до 35 кВ.

Пайка алюмінієвих жил виконують спеціальним припоєм, температура плавлення якого нижче, ніж в алюмінію (марки А, ЦО – 12, ЦА – 15). Оксидну плівку видаляють механічних способом безпосередньо під час пайки, натираючи місце пайки паличкою припою або спеціальним пензликом.

Характеристики припоїв різні. Так, припой ЦА-15 відрізняється від інших високою механічною міцністю і стійкістю до корозії, тому спеціальні заходи захисту місця пайки від корозії не потрібні. Основний недолік цього припою - висока температура плавлення, що обмежує його застосування в практиці через небезпеку перегріву ізоляції жил під час пайки.

Припій ЦО-12 має температуру плавлення нижче, ніж ЦА-15, але не має достатньої протикорозійної стійкості. Його використовують для пайки алюмінієвих жил кабелів всередині муфт, герметичне закладення яких виключає попадання в місце пайки вологи та повітря. Припій А має невисоку температуру плавлення і краще, ніж припой ЦО-12, чинить опір дії корозії. Проте місця пайки припоєм А повинні бути покриті вологостійким лаком і ретельно ізольовані.

При паянні алюмінієвих жил в якості джерел теплоти зазвичай застосовують спеціальний набір інструментів з балонами, заповненими пропан-бутаном, або паяльну бензинову лампу ємністю 0,5-1 л. При паянні дотримуються основних правил техніки безпеки:

 1. Пайку роблять в брезентових рукавицях і захисних окулярах.

2. При роботі з паяльною лампою її заправляють тільки тим пальним, на яке вона розрахована; бензин наливають у резервуар лампи не більше ніж на три чверті його ємності;. Пробку наливного отвору загвинчують до відмови (не допускається поблизу вогню наливати і виливати пальне, а також розбирати лампу, розпалювати її підпалюванням струменя бензину, яка витікає через пальник, надмірно накачувати щоб уникнути вибуху); повітря з резервуару лампи випускають через пробку отвору тільки після погашення лампи та охолодження пальника; при виявлені несправностей (нещільність резервуара, витікання газу через різьблення паяльника) лампу негайно гасять і здають в ремонт.

3. Розбирання форм по закінченні пайки проводять тільки після їх охолодження.

2.Паяння мідних жил

До впровадження в електромонтажну практику обпресування, електрозварювання, термітного зварювання спосіб з'єднання, відгалуження та окінцювання мідних жил паянням був основним. Широко застосовувалися способи скрутки жил невеликих перерізів з подальшим пропаюванням їх м'якими олов’’янистими припоями. Зараз ці способи через велику трудомісткість використовують рідко.

        Для пайки мідних жил використовують олов'янисто-свинцеві припої ПОССу61 – 0,5; ПОССу40 – 0,5; ПОССу40 – 2; ПОССу35 – 0,5

        Для пайки мідних жил використовують олов'янисто-свинцеві припої ПОССу61 – 0,5; ПОССу40 – 0,5; ПОССу40 – 2; ПОССу35 – 0,5

У якості флюсу застосовують каніфоль, стеарин або паяльну мазь (паяльний жир). Для пайки мідних жил малих перерізів використовуються трубки припою, заповнені каніфоллю, або розчин каніфолі в спирті, який перед паянням наносять на місце з'єднання. Розчин готують таким чином. У скляний посуд наливають спирт ректифікат і насипають в нього рівну по масі кількість дрібно стовченої каніфолі. Пайка жил перерізом до 10 мм² виконують звичайно паяльником, а перетином 16-240 мм ² - паяльною лампою або пропан-бутановим пальником з насадкою.

 Будівельні норми і правила рекомендують виконувати з'єднання і відгалуження  мідних жил перерізом до 10 мм² скручуванням з подальшим паянням проводів напругою до 2 кВ і кабелів до 1 кВ, а також жил перерізом від 4 до 240 мм² проводів напругою до 2 кВ і кабелів до 10 кВ за допомогою з'єднувальних або відгалужувальних гільз. Допускається застосовувати окінцювання жил (перерізом 1,5-240 мм²) проводів напругою до 2 кВ і кабелів до 10 кВ наконечниками П, жил (перерізом до 2,5 мм2) проводів напругою до 2 кВ з попередніми згинанням кінця багатодротяноїї жили в кільце з пропаюванням . Використовують також окінцювання багатодротяноїї жили перерізом 16-240 мм ² з утворенням моноліту при втичному з'єднанні. З’єднання одно дротяних жил бандажною скруткою з подальшим паянням використовують для жил перерізом 4 – 10 мм² проводів, що прокладаються відкрито в мережах напругою до 2 кВ.

  Інструктаж з охорони праці та безпечного виконання робіт.

 При виконанні лудильних і паяльних робіт потрібно строго виконувати вимоги техніки безпеки, а також правила гігієни праці. Перша вимога полягає в тому, щоб на робочому місці  була чистота. При роботі з сірчаною і соляною кислотами необхідно строго дотримуватися запобіжних заходів. Сірчана кислота діє роз'їдає одяг і шкірний покрив людини, шкідливі і її пари; крім того, сірчана кислота в певних умовах вогненебезпечна.  При лудінні і паянні для захисту очей від бризок розплавленого металу або кислоти треба обов'язково надягати спеціальні окуляри. При роботі електропаяльником потрібно завжди застосовувати цілком справний, перевірений паяльник і виробляти паяння в калошах або на гумовому килимку, маючи на руках гумові рукавички. Не слід допускати перегріву електропаяльника.

Інструкційно-технологічна картка
 Способи паяння алюмінієвих жил

Спосіб паяння	Порядок виконання
З’єднання та відгалуження алюмінієвих жил, попередньо скручених жолобом	Спосіб застосовують-як задовільний, а іноді і змушений для з'єднання алюмінієвих жил перерізом 2,5-10 мм2 проводів напругою до 2 кВ і кабелів до 1 кВ. При цьому жили скручують жолобом і нагрівають полум'ям газоповітряного пальника або паяльної лампи до температури плавлення припою. Одночасно вводять в полум’я  паличку припою марки А і натирають ним скрутку з обох боків до заповнення жолобів припоєм. Утворене з’єднання ізолюють
З’єднання багато дротяних алюмінієвих жил безпосереднім сплавленням припою	Спосіб застосовують як один з кращих для з'єднання і відгалуження алюмінієвих багатодротяних жил перерізом 16-240 мм 2 проводів напругою до 2 кВ та кабелів до 35 кВ з гумовою, паперовою та пластмасовою ізоляцією.  При цьому жили попередньо обробляють ступінями,     - облуджують (обмотують краї жил азбестовим шнуром, підігрівають жили полум’ям до початку плавлення припою, наносять припой на всю ступінчату поверхню , зачищають сталевим пензликом оброблений кінець жили, рівномірно розподіляють припой по поверхні жил)  і сплавляють в спеціальних металевих формах     - в залежності від перерізу жил проводів  чи кабелів обирають сталеву роз’ємну форму       - підмотують азбестовий шнур на оголену частину жили       -  вкладають жили у форму, надягають на жили захисні екрани     - прогрівають форму полум'ям пальника, починаючи з дна середньої частини і далі по всій її поверхні до початку плавлення припою. Одночасно вводять в полум'я пруток припою і розплавляють його до повного заповнення форми. Перемішують розплавлений припій спеціальним гачком для видалення шлаків.   - з’єднання обпилюють напилком, вкривають вологостійким лаком та ізолюють
З’єднання багато дротяних жил методом поливання	Спосіб застосовують як кращий для з'єднання багатодротяних алюмінієвих жил перерізом 16-240 мм 2 проводів та кабелів напругою до 35 кВ методом поливу попередньо розплавленого припою. Для пайки жил 2 використовують лоток 4 з покрівельної сталі, тигель 3 з розплавленим припоєм, паяльну ложку (чумічку) 1 і скребок. Якщо гільзи не облуджені, їх зачищають всередині до металевого блиску сталевим йоржиком. Кінці жил звільняють від ізоляції, зачищають, змащують флюсом і вставляють з гільзу, яку з торців ущільнюють азбестом щоб уникнути витікання розплавленого припою. Припій, розплавлений в тиглі до 550 ° С, заливають в отвір гільзи до повного облудження жил і заповнення гільзи. До охолодження припій розгладжують тканиною, змоченою паяльним жиром

 

Питання для самоконтролю: 1. Який процес називається паянням та коли його застосовують? 2. Які є види припоїв та вимоги до їх властивостей? 3. Як виконується паяння твердими  припоями? 4. Як виконується паяння  м`ягкими припоями? 5. Які інструменти використовують для паяння? 6. Яких правил безпеки слід дотримуватись під час роботи з паяльною     лампою?

Виконайте тестові завдання за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeBaSMcrjH4O0nEIGEQQDzUA3rR-1Ml2nnHof8mgSk2spkc5A/viewform?usp=sf_link

Практичне завдання. Для виконання цього завдання вам потрібно виконати з'єднання жил проводів паянням, за допомогою паяльника та олова. Підібрати правильний інструмент.

26.09.2023- 02.10.2023р. Урок 8 - 9. Ознайомлення з устаткуванням для ручного дугового зварювання

  

 Переходьте за

 посиланням: https://drive.google.com/file/d/1FDnGmueWJwTMp2O7zBVJH6yAg8igqhPy/view

В кінці теми виконати тестові завдання.

25.09.2023 р. Правила обслуговування джерел живлення зварювальної дуги

   Урок № 7.

ОБСЛУГОВУВАННЯ ДЖЕРЕЛ ЖИВЛЕННЯ ДУГИ.

Обслуговування зварювального обладнання, в тому числі джерел живлення дуги, входить в обов'язки енергетика цеху або іншого працівника, призначеного наказом по підприємству. Він повинен виробляти монтаж обладнання, навчання обслуговуючого персоналу (електромонтери, наладчики, зварювальники), спостереження за правильністю експлуатації та ремонту обладнання. Підключення та відключення від мережі, заземлення та технічне обслуговування з ремонтом джерел живлення виробляються навченими електромонтерами, допущеними до цих робіт. На монтажних майданчиках, стапелях і в цехах за одним наладчиком закріплюється до 10 зварювальних агрегатів. Наладчик спостерігає за умовами експлуатації обладнання зварювальниками, становить дефектні відомості на ремонт устаткування і сам виконує дрібні роботи по ремонту.

На підприємствах, де немає спеціально прикріплених до зварювальних постів наладчиків та електромонтерів, сварщикам дозволяється підключати та відключати зварювальні дроти, продувати стисненим повітрям зварювальні перетворювачі і трансформатори, чистити колектори, закріплювати контакти зварювального кола.

Основні обов'язки зварника з обслуговування джерела живлення:

Зварнику необхідно приймати наступні заходи: - Перед включенням джерела живлення очистити його від пилу, грязі, огарків електродів або шматків зварювального дроту, що випадково потрапили. - Перевірити надійність ізоляції зварювальних дротів і їх приєднання, при необхідності підтягти кріплення, ізолювати місце пошкодження зварювального кабелю. - Переконатися в наявності заземлення. Ці заходи гарантують тривалу, надійну і безпечну роботу джерела живлення. При включенні джерела живлення можуть бути виявлені його дефекти або несправності. В цьому випадку необхідно відключити джерело живлення і повідомити про це майстрові, налагоджує або електромонтерові для усунення несправностей джерела живлення 

Зварювальним постом називається робоче місце зварника, обладнане всім необхідним для виконання зварювальних робіт. Зварювальний пост електрозварника укомплектовують джерелом живлення (трансформатор, випрямляч, перетворювач, ацетиленовий генератор), зварювальними кабелями, електродотримачем або пальником, пристосуваннями, інструментами, засобами захисту.

Зварювальні пости можуть бути стаціонарні й пересувні.

Стаціонарні пости - це відкриті зверху кабіни для зварювання виробів невеликих розмірів. Каркас кабіни висотою 1800-2000 мм виготовляють із сталі. Для кращої вентиляції стіни кабіни піднімають над підлогою на 200-250 мм, їх виготовляють із сталі, азбестоцементних плит, інших негорючих матеріалів і фарбують вогнетривкою фарбою (цинкові, титанові білила, жовтий крон), яка добре поглинає ультрафіолетові промені зварювальної дуги. Дверний проміжок закривають брезентовою ширмою. Підлогу роблять з бетону, цегли, цементу.

Кабіни повинні освітлюватись денним і штучним світлом і добре провітрюватись. Для роботи сидячи, використовують столи висотою 500-600 мм, а при роботі стоячи - близько 900 мм. Кришку стола площею 1 м2 виготовляють із сталі товщиною 15-20 мм або з чавуну товщиною 25 мм. До стола підєднують струмопровідний кабель від джерела живлення. Поряд із столом розміщують кишені для електродів та їх відходів, інструменти (молоток, зубило, сталева щітка тощо) й технологічну документацію. Для зручності при зварюванні встановлюють металеве крісло з діелектричним сидінням. Під ногами має бути гумовий килимок, а все обладнання кабіни - надійно заземлене.

Пересувні пости використовують при зварюванні великих виробів безпосередньо на виробничих ділянках.

28.09.2022р. Урок №9. З"єднання та окінцювання проводів.

 

       Для групи  6.                                                                              

ТЕМА : З’ЄДНАННЯ ТА ВІДГАЛУЖЕННЯ СТРУМОПРОВІДНИХ ЖИЛ ПРОВОДІВ ТА КАБЕЛІВ

 1

Загальні відомості

Надійна робота електроустановок значною мірою залежить від якості виконання з'єднань, відгалужень, окінцювання та приєд­нання проводів. З'єднання, відгалуження, окінцювання та приєд­нання повинні бути механічно міцними, мати малий електричний опір і залишатися справними за умов нагрівань і охолоджень, що часто виникають внаслідок різких змін струмових навантажень у мережі. Ці вимоги забезпечуються чітким дотриманням техноло­гії монтажу, а також правильним вибором застосовуваних з'єд­нувальних деталей та робочого інструменту. Основними способами з'єднування і окінцювання алюмінієвих та мідних струмопровідних жил проводів і кабелів є опресовуван­ня і зварювання — електричне, газове або термітне. В деяких ви­падках застосовують і паяння струмопровідних жил проводів і ка­белів, яке хоча й створює надійне з'єднання, проте вимагає біль­ших витрат часу і припою, що дорого коштує. Вибір способу окін­цювання, з'єднування і відгалуження залежить в основному від матеріалу проводів (алюміній або мідь), оскільки фізичні влас­тивості алюмінію суттєво відрізняються від фізичних властивос­тей міді. Останнім часом більшість-електропроводок виконують прово­дами з алюмінієвими жилами. Це пояснюється тим, що алюміній менш дефіцитний, проводи і кабелі з алюмінієвими жилами де­шевші від мідних і мають меншу масу. Разом з тим алюміній має деякі фізико-механічні властивості, які потребують дотримання особливих умов під час з'єднування алюмінієвих проводів між собою або з мідними проводами і контактами.

Однією з негативних властивостей алюмінію є швидке окис­лення при сполученні з повітрям і утворення на його поверхні ту­гоплавкої (з температурою плавлення близько 2000 °С) плівки ок­сиду, який погано проводить електричний струм і тому перешко­джає створенню щільного контакту. Крім того, під час контакту алюміній—мідь утворюється «гальванічна пара», внаслідок чо­го алюміній,, зазнаючи електрокорозії, руйнується, що призводить до поступового погіршення з'єднання.

2

Підготовка контактних поверхонь

 Провідники для контактного з'єднання і способи очищен­ня їх поверхонь вибирають залежно від способу виконання з'єднань. Так, при окінцюванні чи з'єднанні секторних або сегментних жил  їх заокруглюють  спеціальним  інструментом  для того,  щоб жила легко та щільно входила в трубчасту частину наконечника  чи гільзи.

При підготовці контактних кінців плоских проводів під зварю­вання проводять рихтування й обробку їх кромок.

Підготовка плоских провідників для болтового з'єднання може включати їх рихтування, фрезерування (при наявності раковин, вм'ятин поверхні), а також свердління отворів під болти.

Для забезпечення металевого контакту між з'єднуваними про­відниками їх контактні поверхні попередньо обчищають змиван­ням, хімічним розчиненням, механічним обчищенням.

Механічне обчищення контактних поверхонь виконують сталь­ними щітками або щітками з кардострічки.

Контактні поверхні алюмінієвих провідників обчищають після попереднього    нанесення шару . захисних    мастил для   виключення  повтор­ного    окислення    їх    по­верхонь.

Контактні поверхні, покриті масляними плів­ками, попередньо знежи­рюють, а потім механічно обчищають.

При зварюванні або паянні контактні поверхні від окислення захищають флюсами, а при з'єднанні обпресуванням, скручуванням болтами — контакт­ними мастилами. Ці мастила (пасти) повинні бути хімічно нейт­ральними, стабільними в часі, мати високу адгезію, бути еластич­ними. Останнім часом як захисні контактні мастила і пасти вико­ристовують технічний вазелін, кварцовазелінову пасту, мастило ЦИАТИМ-221 та ін.

3

Обпресування

  Для обпресовування контактних з'єднань використовують: ручний механічний прес типу РМП; гідравлічний прес типу ПГР;  гідравлічний прес з електропроводом типу ПГЕ; набори інстру­ментів типу УН1, УСА; шестигранник; шестигранник з місцевим вдавлюванням; прес-клїщі типу ПК та ін. При обпресовуванні контактних з'єднань широко застосовується також піротехнічний прес типу ППО.

Ручний механічний прес типу РМП призначений для обпресо­вування кабельних наконечників на проводах і кабелях з мідними та алюмінієвими жилами. Обпресовування виконується одно- ї двозубим вдавлюванням. Однозубим вдавлюванням обпресовують жили перерізом від 95 до 240 мм², а двозубим — від 16 до 240 мм².

Гідравлічний прес типу ПГР призначений для окінцювання та з'єднання алюмінієвих жил проводів і кабелів перерізом 16— 240 мм², а також для скруглення секторних однодротяних алюмі­нієвих жил перерізом 25—240 мм² і секторних комбінованих жил перерізом 120—185 мм².

Прес-кліщі типу ПК призначені для обпресовування, відгалу­ження та з'єднання алюмінієвих жил у гільзах, а також з'єднання та окінцювання мідних жил у гільзах і наконечниках.

Піротехнічний прес типу ППО призначений для окінцювання однодротяних алюмінієвих жил кабелів виштамповкою контакт­ної лапки з отвором під приєднувальний болт. Прес працює за допомогою енергії пороху патрона, який розміщений в патроннику ствола. Окінцювання виконується за один постріл.

Безарматурне окінцювання жил проводів і кабелів — це формування наконечників з кінців однодротяних жил за допомогою піротехнічних інструментів. При цьому спочатку визначають
тип однодротяної жили і залежно від її перерізу вибирають пуансон,  а також матрицю для виштамповування наконечника   (контактної лапки), виштампуваний наконечник за спеціальними таблицями пере­віряють на відповідність заданим розмірам.

Обпресовування алюмінієвих жил кабельними наконеч­никами виконують у такій послідовності:

- вибирають кабельний наконечник залежно від типу та перері­зу жили;

- зачищають внутрішню частину наконечника до металічного блиску, протирають бензином і змазують кварцовазеліновою пас­тою;

- знімають ізоляцію з кінців жил' на відстань, яка дорівнює дов­жині трубчастої частини наконечника;

- зачищають оголену частину жили до блиску, протирають бен­зином і змазують кварцевазеліновою пастою;

- надівають наконечник до упора і знімають залишки кварцевазелінової пасти;

- підбирають матрицю й пуансон і встановлюють їх у прес;

- вставляють наконечник з жилою в .матрицю і двома вдавлю­ваннями обпресовують його;

- спеціальним вимірювальним інструментом або штангенциркулем з насадкою перевіряють залишкову товщину в місці обпресо­вування наконечника;

- ізолюють місце обпресовування.

            Однодротяні секторні алюмінієві жили перед уведенням у наконечник або гільзу закругляють спеціальним інструментом, а наступні операції виконують у звичайному порядку.

Обпресовування або з'єднання секторних мідних жил здійсню­ється так само, як і алюмінієвих, але без кварцевазелінової пасти та з меншою (вдвічі) кількістю надавлювань.

4

Зварювання

З'єднання   та   відгалуження   однодротяних   алюмінієвих жил 3 перерізом до 10 мм² в моноліт здійснюється за допомогою вугільного електрода  (рис. 1). Для електрозварювання застосо­вують  зварювальний трансформатор  потужністю  0,7—0,8  кВт з напругою 9—12 В вторинної обмотки, електротримач 1, вугільний електрод 2, струмопровідний затискач 4. При зварюванні вико­ристовують флюс ВАМИ.

Зварювання алюмінієвих жил з мідними перерізом 2,5—4 мм² виконується аналогічно зварюванню алюмінієвих жил.

Для з'єднання алюмінієвих жил 3 сумарним перерізом до 10 мм² в моноліт використовують кліщі з двома вугільними елек­тродами (рис. 2). Для електрозварювання застосовують зварю­вальний трансформатор потужністю 0,7—0,8 кВт з напругою 9— 12 В вторинної обмотки, двоелектродні кліщі 1, вугільні електро­ди 2. При зварюванні використовують флюс ВАМИ.

З'єднання та відгалуження алюмінієвих жил без використан­ня флюсу може виконуватися в стальній обоймі, яка надівається на попередньо округлені й зачищені жили.

З'єднання алюмінієвих жил з алюмінієвими виконують у такій послідовності:

- знімають ізоляцію спеціальними пристроями або ножем на від­стань 25—30 мм;

- зачищають жили до металічного блиску і скручують;

- змазують кінці скручених жил на відстані 5—6 мм від їх торців шаром флюсу ВАМИ, не допускаючи його попадання на ізоляцію;

- розміщують жили вертикально і затискають їх у тримачі;

- притискають до жил  вугільний електрод і тримають його .до розплавлення алюмінію й утворення зварної кульки;

- вимикають зварювальний .апарат, не відриваючи електрод для запобігання розбризкуванню розплавленого металу;

- вилучають залишки флюсу та шлаків, промивають місце зварю­вання бензином і покривають вологостійким лаком;

- ізолюють місце зварювання ізоляційною стрічкою або надіва­ють ковпачки.

При з'єднанні алюмінієвих жил з мідними знімають ізоляцію з кінця алюмінієвої жили на відстань 60 мм, а з кінця мідної — на відстань 20—30 мм. Скручують за­чищені жили так, щоб на мідну жилу були навиті три-чотири витки алюмінієвої жили. Інколи зачища­ють обидві жили на однакову дов­жину (25—ЗО мм), приставляють одну до одної і навивають на них три-чотири витки алюмінієвого дроту. Далі операції виконують так, як зазначено вище.

Апарат ВКЗ-1 призначений для  зварювання   алюмінієвих   жил загальним перерізом до  12,5 мм² в
моноліт без флюсу. Основними вузлами цього апарата є напівавтома­тичний пістолет і зварювальний трансформатор потужністю 2,8 кВт. Апарат передбачає зупинення зварювання в момент обплавлення проводів  на  задану довжину.  Продуктивність  апарата — два-три
зварювання за хвилину. Наконечники при окінцюванні  алюмінієвих жил можуть
зварюватися  з  жилою  напівавтоматами  або  аргонодуговим  ручним  зварюванням   неплавким   (вольфрамовим)   електродом.  Для захисту зварювальної ванни  від кисню використовують інертний газ —аргон.   Зварювання  проводять з використанням  присаджу­вального дроту з алюмінієвого сплаву.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1 З’єднання алюмінієвих жил електрозварюванням за допомогою вугільного електрода

1 – електротримач; 2 – вугільний електрод; 3 – алюмінієві жили; 4 – струмопровідний затискач 

  

Рис. 2 З’єднання алюмінієвих жил у кліщах з двома вугільними електродами

1 – двоелектродні кліщі; 2 – вугільні електроди; 3 – алюмінієві жили

 

Пропан-кисневе зварювання використовують для з'єднан­ня та відгалуження алюмінієвих жил сумарним перерізом до 35 мм². З'єднання, відгалуження й окінцювання алюмінієвих жил перерізом 50- 240 мм² і 300—1500 мм² виконують у стальних фор­мах. Сплавляння жил у загальний моноліт за допомогою такого зварювання виконується для жил з сумарним перерізом від 32 до 240 мм². Окінцювання жил пропан-кисневим зварюванням здій­снюється за допомогою пластин із твердого сплаву АД31Т1 і нако­нечників ЛС.

Пропан-кисневе зварювання алюмінієвих жил виконують у такій послідовності:

- знімають ізоляцію і зачищають кінці жил на відстань ЗО—40 мм до металічного блиску;

- скручують жили щільним навиванням і щільно притискають один до одного кінці жил для забезпечення надійного електрично­го контакту при сплавлянні;

- змазують кінці скручених жил флюсом АФ-4А або ВАМИ;

- спрямовують полум'я пальника до утворення краплі металу, потім відводять полум'я і гасять його;

- після остигання місце з'єднання зачищають і промивають аце­тоном для знімання залишків флюсу та шлаку;

- у сирих приміщеннях місце зварювання покривають волого­стійким лаком;

- місце з'єднання ізолюють.

5

З'єднування і відгалуження однодротяних алюмінієвих проводів і кабелів перерізом до 10 мм² опресовуванням

З'єднування і відгалуження однодротяних алюмінієвих жил перерізом до 10 мм² виконують опресовуванням в алюмінієвих гільзах місцевим вдавлюванням гільзи в одному або двох місцях за допомогою кліщів ПК-2 або гідравлічних кліщів ГКМ. Після опресовування з'єднання вкривають шаром асфальтового або глі­фталевого лаку, а потім ізолюють липкою стрічкою впівнапуску і вдруге вкривають лаком для запобігання доступу повітря й во­логи. Операції опресовування проводів кліщами ГКМ зображені на рис. 3, а—д. Під час опресовування алюмінієвих жил прово­дів і кабелів обов'язково застосовують кварцовазелінову або цинковазелінову пасту. Цинковазелінова паста токсична, тому слід запобігати потраплянню її в їжу, на пошкоджені ділянки шкіри обличчя й рук та в очі.

 

 

 

 

 

Рис. 3 З'єднування  одножильних  алюмінієвих   проводів   опресовуванням  у гільзі:

а — підготовка проводів до однобічного опресовування; б — те саме, для двобічного опре­совування; в — момент опресовування кліщами ГКМ; г — опресовані з'єднання; д — го­тові з'єднання;

1 — гільза ГАО; 2 — кліщі ГКМ; З — пластмасовий ковпачок; 4 — липка полівінілхлоридна стрічка

6

З'єднування і відгалуження однодротяних алюмінієвих проводів і кабелів перерізом 2,5—10 мм² паянням і зварюванням

Паяння є одним з найнадійніших, але трудомістких способів з'єднування. Для паяння алюмінієвих проводів застосовують припій марки А.

З кінця кожного із з'єднуваних проводів, які підлягають паян­ню, видаляють ізоляцію, ретельно зачищають їх сталевою щіткою або ножем і з'єднують внапуск подвійним скручуванням так, щоб утворився жолоб (рис. 4, а). Потім нагрівають проводи паяль­ною лампою або гасовим пальником до температури, близької до температури плавлення алюмінію (860°С), і з натиском натира­ють паличкою припою ділянку з'єднання, щоб зняти тугоплавку плівку оксиду, яка утворилася на поверхні проводу. Припій, що плавиться при цьому, повинен заповнити жолобок між двома про­водами. Пропаявши провід з одного боку жолобка, операцію па­яння повторюють на його другому боці. Ділянку з'єднання протирають чистою ганчіркою, змоченою в бензині, а потім вкривають шаром гліфталевого або полівінілхлоридного лаку і ізолюють лип­кою стрічкою. Ізольовану ділянку з'єднання вкривають шаром лаку.

За Будівельними нормами і правилами (БНіП, розд. VI — «Електротехнічні пристрої») з'єднування і відгалуження алюміні­євих жил перерізом від 2,5 до 10 мм2 рекомендується здійснювати переважно зварюванням.

Електрозварювання проводів здійснюють в обоймі за допомо­гою кліщів та вугільних електродів із застосуванням флюсу або без нього.

У разі зварювання без застосування флюсу (рис. 4, б) звільнені від ізоляції і зачищені кінці проводів обтискують за допомогою плоскогубців обоймою із куска штабової сталі розміром 20X160 і завтовшки 0,8—1 мм так, щоб кінці зварюваних проводів висту­пали з обойми на 3—4 мм, а потім зварюють у полум'ї дуги, утво­реної між вугільними електродами кліщів, приєднаних до зварю­вального трансформатора. Після остигання металу знімають обойму, зачищають сталевою дротяною щіткою з'єднані кінці і вкривають їх гліфталевим або асфальтовим лаком, розгинають жи­ли (якщо електропроводка відкрита), а потім ізолюють з'єднання ізоляційною стрічкою або вініпластовим ковпачком і вдруге вкри­вають лаком.

Зварювання із застосуванням флюсу відрізняється від способу електрозварювання без застосування флюсу лише тим, що зварювані кінці проводів скручують разом, вкривають флюсом і, не розміщуючи їх в обоймі, сплавлюють у полум’ї дуги між вугільними електродами кліщів.

 

 

 

 

 

 

Рис. 4 З'єднування алюмінієвих жил перерізом до 10 мм²:

а — паянням; б — зварюванням в обоймі за допомогою кліщів з вугільними електродами; 1 — газовий пальник; 2 — паличка припою: З — плоскогубці; 4 — кліщі з вугільними електродами

 

7

З’єднування та відгалуження багатодротяних алюмінієвих проводів та кабелів  перерізом понад 16 мм ² термітним зварюванням

 

Основними елементами пристрою для термітного зварю­вання (рис. 5) є спеціальний термічний патрон, термічний сір­ник 9 і охолоджувачі 8. Термічний патрон — це циліндрична фор­мочка (кокіль) 3 з м'якої листової сталі з напресованою на неї термічною масою (муфелем) 6. Муфель складається з суміші по­рошкоподібного магнію та залізної окалини.

Для виконання зварювання з'єднувані жили і кабелю вводять у термічний патрон, ущільнюючи їх у втулці 7 за допомогою ущіль­нення 4 з азбестового шнура. Щоб запобігти перегріванню ізоляції, на оголені ділянки жил надівають охолоджувачі й додатково вста­новлюють екрани 2 з листового азбесту. Спеціальним термічним сірником підпалюють муфель і вводять в ливниковий отвір, який розміщений та середині бокової поверхні патрона, присаджуваль­ний пруток 5. Останній попередньо покривають флюсом ВАМИ. Під дією температури, що створюється під час горіння муфеля, пруток розплавлюється. Після закінчення горіння муфеля в лив­никовий отвір уводять стальний пруток10, яким при перемішуван­ні рідкого металу вилучають із зони зварювання гази та шлаки.

 

Рис. 5 Термітне зварювання жил проводів та кабелів

1 – з’єднувальні жили; 2 – екрани; 3 – кокіль; 4 – ущільнення; 5 – присаджувальний пруток; 6 – муфель; 7 – втулка; 8 – охолоджувачі; 9 – термічний сірник; 10 – стальний пруток

8

З’єднування, відгалуження та окінцювання мідних проводів перерізом 1 – 10 мм²

Для приєднання мідних однодротяних проводів перерізом від 1 до 2,5 мм² до затискачів приладів і апаратів обмежуються тим, що кінець проводу  згинають у кільце з внутрішнім діаметром, який дещо перевищує діаметр затискного гвинта, або оголений кінець проводу вводять у контактний пристрій виробу чи апарата і за­кріплюють у ньому притискним гвинтом.

Для того, щоб приєднати до затискачів мідну багатодротяну жилу перерізом -до 2,5 мм², її попередньо згинають у кільце, яке потім облуджують або опресовують кільцевим наконечником (рис. 6, а). Якщо затискач виробу є циліндром з отвором і притискним гвинтом, то багатодротяну мідну жилу окінцьовують облуджуванням або опресовуванням кінця проводу, обгорнутого одним шаром мідної стрічки (фольги) завтовшки 0,15—0,2 мм (рис. 6, б).

Мідні багатодротяні жили перерізом 4,5 і 10 мм² окінцьовують трубчастими наконечниками (рис. 6, в) місцевим поперечним вдавлюванням кліщами ПК-2М циліндричної частини наконечни­ка. Оголений відрізок проводу повинен мати довжину, яка дорів­нює довжині циліндричної частини наконечника плюс 2 мм, а ка­бельних жил — плюс 10 мм (для наступної герметизації).

З'єднування і відгалуження багатодротяних мідних жил вико­нують місцевим вдавлюванням з'єднувальної гільзи за один раз (рис.6, г) пуансоном з чотирма виступами, за два рази (рис. 6,. д)—пуансонам з двома виступами або за п'ять разів (рис. 6,. е) пуансоном з одним виступом.

 

 

 

 

Рис. 6 З’єднування, відгалуження та окінцювання мідних проводів перерізом 1 – 10 мм²

а — окіщювання кільцевим наконечником; б — окінцювання опресовуванням з мідною фольгою;

в — окінцювання наконечником місцевим вдавлюванням; з — з'єднування міс­цевим вдавлюванням за один прийом пуансоном з чотирма виступами; д — відгалужен­ня місцевим вдавлюванням у два прийоми пуансоном з двома виступами: е — з'єднування місцевим вдавлюванням у п'ять прийомів пуансоном з одним виступом

 

9

З’єднування і окінцювання проводів ТПРФ і АПРФ

 

Жили  проводів ТПРФ і АТПРФ з'єднують у коробці, куди вводять, попередньо знявши з них захисну металеву оболонку завдовжки 5 – 6 мм з тим, щоб кінець кожного вільного від оболонки проводу виступав всередині коробки на 3—4 мм. На кінець введеного в коробку проводу, відступивши на 8—10 мм від краю захисної оболонки, накладають по довжині 8—10 мм бандаж із сурових ниток або ізоляційної стрічки, після чого знімають за­гальну поясну ізоляцію, вводять провід у коробку і, зачистивши жили, з'єднують їх між собою опресовуванням або приєднують до

затискачів коробки.

Кінець проводу ТПРФ, підведеного до щитка або апарата, за­бивають окінцювачем, який складається із сталевої трубки дещо більшого діаметра, ніж провід ТПРФ, і фарфорової втулки, надягненої на кінець трубки. Окінцювач надягають на провід ТПРФ і кріплять до опорної поверхні скобою з двома лапками.