Для гр. 6
Повітряною лінією (ПЛ) називається пристрій для передачі та розподілу електроенергії по проводах, розміщених на відкритому повітрі і прикріплених за допомогою ізоляторів і арматури до опор або в окремих випадках до кронштейнів і стояків на інженерних спорудах (мостах, шляхопроводах тощо).
Повітряні лінії електропередачі поділяються на ПЛ напругою до 1000 В і понад 1000 В (3, 6 , 10, 35 кВ і т.д.).
 | Лінії напругою до 1000 В призначені для передачі й розподілу електроенергії на невеликі відстані всередині міст, селищ і сіл до вводів у будинки або на підприємства. У містах ці лінії часто виконують кабельними. |
 | Лінії напругою 2—110 кВ використовують для передачі електроенергії від районних підстанцій до населених пунктів і підприємств, що розміщені на відстані 10—20 км. |
 | Лінії напругою 110—330 кВ, а інколи і 500 кВ призначені для передачі великих потужностей між електричними станціями і великими районними підстанціями для електропостачання великих міст або економічних районів на відстані від 30 до 600 км. |
 | Лінії напругою 500 кВ використовують для передачі потужності до 1 млн кВт і служить для зв'язку різних енергетичних систем, які розміщені на відстані до 1200 км. |
 | Лінії напругою 750 кВ служать для передачі потужності 2—2,5 млн кВт на відстань до 2000 км. |
 | Основною особливістю ліній, що визначає їх конструктивне виконання, є їх підданість впливу вітру, температури, атмосферних опадів, ожеледі, грози і т. д. При цьому можливі поєднання різних факторів. Велику небезпеку для ліній ПЛ становить обледеніння, оскільки на проводах створюються додаткові, а часто досить значні навантаження, які можуть стати причиною обривання проводів і навіть руйнування опор лінії. Район обледеніння визначають за товщиною стінок льоду, який утворюється на проводах ПЛ лінії. За цими ознаками розрізняють чотири райони обледенінню: I район — товщина стінок льоду на проводі до 5 мм; II район — " " " " від 6 до 10 мм; III район — " " " " від 11 до 15 мм; IV район — " " " " від 16 до 20 мм. Якщо товщина стінок льоду, що утворився на проводах, перевищує 20 мм, то цю місцевість зараховують до особливо обледенілого району. |
 |
За номінальною напругою і категорією приєднаних до неї споживачів ПЛ поділяються на I, II, III класи. Повітряні лінії напругою до 1000 В незалежно від категорії приєднаних до них споживачів належать до III класу.
Розрізняють нормальний та аварійний режими роботи ПЛ. Нормальний режим — це робота при необірваних проводах і тросах. Аварійний режим — це робота при повністю або частково обірваних проводах або тросах.
 | Будова повітряних ліній електропередачі напругою до 1000 В. |
Основні конструктивні елементи
ПЛ складається з таких основних конструктивних елементів:
1. Опор різних типів — для підвішування проводів і громозахисних тросів.
2. Фундаментів опор.
3. Проводів різних конструкцій і перерізів, які передають електричний струм.
4. Грозозахисних тросів, які захищають лінії від грозових розрядів.
5. Ізоляторів або гірлянд ізоляторів для ізоляції проводів від заземлених частин опори.
6. Лінійної арматури, яка служить для кріплення проводів і тросів до ізоляторів та опор, а також для з'єднання проводів і тросів.
7. Заземлювальних пристроїв і трубчастих розрядників, які забезпечують відведення струмів блискавки в землю.
Основні елементи лінії.
Проводи. Для ПЛ використовують одножильні та багатожильні проводи з алюмінію і сталі. Багатожильні проводи виготовляють обмотуючим на центральний стальний дріт алюмінієвих жил. Саме це надає необхідну механічну міцність. Такі проводи називають сталеалюмінієвими. Позначення таких проводів: А — алюмінієвий багатожильний провід; АС — сталеалюмінієвий багатожильний провід; ПС — стальний багатожильний провід; ПСО — стальний одножильний провід.
 | Проводи випускають найрізноманітніших стандартних перерізів, який у квадратних міліметрах вказується в маркуванні проводів. Наприклад, провід А-25 має переріз 25 мм2. Винятком є одножильні стальні проводи, для яких цифри у марці показують діаметр жили. Наприклад, для проводу ПСО — 5 діаметр жили 5 мм. |
Згідно з умовами механічної міцності для ПЛ можна використовувати проводи перерізом не менше, ніж 16 мм2 — алюмінієві; 10 мм2 — сталеалюмінієві; 25 мм2 — стальні багатожильні; 5 мм2 — стальні одножильні.
Ізолятори. Ізолятори призначені для кріплення проводів до опор і створення необхідного електричного опору між проводом, що перебуває під напругою та опорою.
Залежно від призначення та способу кріплення ізоляторів до опор розрізняють підвісні ізолятори, які використовують на лініях напругою 35 кВ та більше, і штирові, які застосовують на лініях до 35 кВ. Підвісні ізолятори мають вищі механічні характеристики, ніж штирові. Конструкція підвісних ізоляторів дає змогу складати з окремих ізоляторів гірлянди необхідної довжини залежно від напруги лінії. Штирові ізолятори розраховують тільки на одну з натгруг лінії, тому лініям різних напруг відповідають різні типи штирових ізоляторів.
| РSI 15 CC Полімерний підвісний ізолятор. Конструкція: - склоепоксидний стрижень, що має високу механічну міцність; - захисна оболонка з силікону; - металеві наконечники, закріплені на стрижні методом опресування. На ізоляторі PSI 15 CC передбачена можливість установки захисного апарата (ЗА) типу AZIC. |
 | ШФ-20Г1 Штирьовий ізолятор. Розроблений для застосування на ПЛЗ 10 кВ. • Дає можливість обходитися без монтажних роликів при розкочуванні захищеного проводу. • Має підвищену стійкість до імпульсних перенапруг. • Діаметр шийки ізолятора - 85 мм. • Номінальна напруга - 20 кВ. |
Лінійна арматура. До лінійної арматури відносять металеві деталі, які використовують для кріплення проводів і тросів до гірлянд ізоляторів і кріплення гірлянд до опор, з'єднання проводів і тросів, підтримування проводів на певній відстані один від одного. За призначенням арматура поділяється на натяжні та підтримуючі затискачі, з'єднувачі, зчеплювальні деталі, дистанційні розпорки, захисні кільця і роги та віброгасильники.
Натяжні затискачі призначені для кріплення проводів і тросів на анкерних опорах, а підтримуючі затискачі — для кріплення проводів на проміжних опорах. До зчеплювальної арматури належать скоби, сережки, пестики, вушка, дволанцюгові й триланцюгові коромисла.
 | Для з'єднання проводів перерізом до 240 мм2 використовують овальні й обтискні з'єднувачі, які монтують обтискуванням або скручуванням.
|
Штирьові ізолятори та деталі їх кріплення: а — суцільний скляний ізолятор на напругу 6—10 кВ; б — фарфоровий ізолятор на напругу 20—35 кВ; в — гак; г — штир |
Віброгасильники встановлюють за появи значних пошкоджень проводів або тросів від вібрації або на основі записів вібрографів, а також при встановленні пошкоджень на лінії. Відстань від віброгасильника до підтримуючих або натяжних затискачів залежить від марки проводів лінії і кліматичних умов району, через який проходить траса. Відстань від віброгасильника до затискачів 50—65 см для проводів перерізом до 70 мм2 і 150—170 см для проводів більших перерізів.
 | PLVIB Гасники вібрацій. Застосовуються для захисту проводів захищених ліній у місцях їх кріплення до ізоляційних підвісів. • Виготовлені з діелектричного матеріалу, не викликають зміни концентрації напруги електричного поля і передчасного старіння ізоляції проводу. • Стійкі до впливу погодно-кліматичних факторів і ультрафіолетового випромінювання. |
Опори. Опори ліній виконують дерев'яними, металевими і залізобетонними. За призначенням розрізняють такі типи опор: проміжні, анкерні, кутові і спеціальні (перехресні, розгалужувальні, транспозиційні, кінцеві).
 | Проміжні опори найчастіше зустрічаються на лініях. Вони призначені для підтримування проводів на прямих ділянках траси. |
 | Кутові опори можуть бути проміжними та анкерними, їх встановлюють у місцях зміни напрямку траси. Проміжні кутові опори використовують при невеликих кутах повороту траси. |
 | Анкерні кутові опори застосовуються на лініях у тих випадках, коли проміжні кутові опори не забезпечують надійності роботи. їх установлюють на прямих ділянках, коли лінію перетинають різні споруди. Ці опори можуть служити й кінцевими опорами. Різновидністю анкерних опор с кінцеві опори. Вони відрізняються тим, що розраховані на повний натяг всіх проводів і тросів лінії з боку тільки одного з прилеглих прольотів. Кінцеві опори встановлюють перед підстанціями, від яких відходить лінія, на початку відпайок від лінії, та в деяких інших випадках. |
 | Спеціальні опори можуть бути відгалужувальними, транспозиційними і перехідними. На розгалужу вальних опорах на відміну від звичайних встановлено додаткові траверси, які служать для приєднання і розведення проводів розгалуження або основної лінії. |
 | Транспозиційні опори служать для зміни взаємного розміщення проводів ліній напругою 110 кВ. Вони відрізняються від звичайних анкерних кутових опор наявністю додаткових гірлянд ізоляторів і траверс, які дають змогу змінювати розміщення проводів. |
 | Перехідні опори на відміну від інших типів опор мають більшу висоту місць кріплення проводів і тросів, тому їх використовують для здійснення переходів через різні інженерні споруди (мости, підвісні канатні дороги), природні перепони (річки, озера, канали, яри), а також лінії електропередач. Перехресні опори ставлять на схрещенні двох напрямків ПЛ. |
За конструктивним виконанням опори можуть бути одноланцюгові, дво- і багатоланцюгові. Вони призначені для підвішування відповідно однієї, двох і більше паралельно прокладених ліній.
Для усунення дефектів, виявлених при оглядах ПЛ, складається графік відключення повітряних ліній електропередачі для проведення ремонту.
Поточний ремонт повітряних ліній електропередачі проводиться щорічно. Обсяг виконуваних робіт включає: ремонт і виправку опор, заміну пошкоджених ізоляторів, перетяжку окремих ділянок мережі, перевірку трубчастих розрядників, вирубку розрослися дерев. При капітальному ремонті проводиться планова заміна опор, перетяжка і виправка ліній, заміна несправної арматури. Капітальний ремонт низьковольтних повітряних ліній проводиться один раз в 10 років.
Ремонт дерев'яних опор
При експлуатації повітряних ліній електропередачі спостерігаються відхилення опор від вертикального положення. З плином часу величина нахилу збільшується і опора може впасти. Для відновлення нормального положення опори використовується лебідка. Після редагування грунт навколо опори добре утрамбовують. Якщо опора нахилилася в результаті ослаблення бандажа, виробляють його підтяжку.
Розташовані в землі дерев'яні частини пасинка (опори) піддаються порівняно швидкому загнивання. Для продовження терміну служби в місцях пошкодження встановлюють антисептичні бандажі. Перед накладенням бандажа ділянку деревини очищають від гнилі, потім пензлем наносять антисептичну пасту шаром 3 - 5 мм і накладають стрічку з синтетичної плівки або руберойду, яку фіксують за допомогою цвяхів, а верхній обріз обв'язують дротом діаметром 1 - 2 мм.
Інша технологія робіт передбачає заготовку гідроізоляційних листів із заздалегідь складеним антисептиком і подальшу установку їх на уражене місце.
В даний час часто практикують заміну пошкоджених дерев'яних пасинків на залізобетонні. Якщо змінюють пасинок при хорошому стані решти опори, то таку роботу виконують без зняття напруги. Новий пасинок встановлюють з протилежного боку (по відношенню до старого пасинку), а старий видаляють.
Ремонт залізобетонних опор
Виправку одностоякових залізобетонних опор здійснюють за допомогою телескопічної вишки.
Розрізняють такі дефекти залізобетонних опор: поперечні тріщини, раковини, щілини, плями на бетоні.
При наявності поперечних тріщин в залежності від типу опори виробляють забарвлення поверхні бетону в зоні тріщин, закладення їх полімерцементним розчином, установку бандажів і заміну опор. Перед проведенням фарбування поверхню промивають розчинником, потім грунтують шаром лаку марки ХСЛ і покривають сумішшю лаку з цементом (у відношенні 1: 1 по масі).
Після сушіння наносять шар перхлорвиниловой емалі ХВ-1100. Для приготування полимерцементного розчину спочатку змішують цемент з піском (цемент марки 400 або 500 з піском в пропорції 1: 2), потім додають 5% полімерну емульсію. Отриману масу перемішують і вмазують в пошкоджене місце. Через 1 годину латку змочують водним розчином емульсії.
При ширині тріщини більше 0,6 мм, наявності раковин або отворів площею до 25 см2 встановлюють бандаж. Пошкоджене місце зачищають, розміщують вертикальний або горизонтальний сталевий каркас (сталь діаметром до 16 мм), роблять опалубку і заливають бетоном. Краї бандажа повинні на 20 см перекривати зону руйнування бетону.
При наявності поздовжніх тріщин довжиною більше 3 м на всій поверхні бетону, раковин або отворів площею понад 25 см 2 проводиться заміна опори.
Чистка та заміна ізоляторів при ремонті повітряних ліній електропередачі
Чистка ізоляторів може проводитися на відключеній повітряній лінії електропередачі протиранням вручну або на лінії під напругою шляхом обмивання ізоляторів струменем води. Для обмивання ізоляторів використовується телескопічна вишка, в якій встановлюється допоміжна стійка для стовбура з насадкою, по якому під тиском надходить вода. Вода привозиться в цистерні. Роботу виконують спеціально навчені особи.
Заміна несправних ізоляторів здійснюється без опускання або з опусканням дроти. На повітряної лінії, де маса проводу невелика, використовується телескопічна вишка і провід не опускають.
Після демонтажу в'язок спеціальним ключем старий ізолятор знімають зі штиря, замінюють поліетиленовий ковпачок. Перед установкою нового ковпачка його попередньо нагрівають в гарячій воді при температурі 85 - 90 ° С. Потім ударами дерев'яного молотка насаджують на гачок, встановлюють ізолятор, закріплюють дроти.
Регулювання стріл провисання проводів
Зазначена операція проводиться шляхом вставки або вирізки частини дроти. Перед початком роботи розрахунком визначають довжину вставки (вирізки). Потім відключають напругу, на одній з анкерних опор провід від'єднують і опускають на землю, розрізають, роблять вставку, знову натягують. Якщо довжина вставки (вирізки) невелика (0,2 - 0,6 м), регулювання стріл провисання виробляють за рахунок зміни кріплення проводів на анкерних опорах.
У мережах 0,38 - 10 кВ така робота зазвичай виконується в літню пору, причому стріла провисання встановлюється "на око". Це небажано. Зазначена регулювання може призвести до обриву проводів в зимовий час.
При порівняно невеликому пошкодженні проводів (3 - 5 дротів з 19) обірвані жили скручують і накладають бандаж, або ремонтну муфту. При цьому вирізка ділянки дроти не проводиться.
Ремонтна муфта являє собою розрізаний уздовж овальний з'єднувач. При монтажі краю розрізу розводять, муфту надягають на пошкоджену ділянку і обпресовують за допомогою пресів МГП-12, МІ-2. Довжина муфти залежить від розмірів пошкодженої ділянки.
При великому числі обірваних жив проводиться заміна дефектних ділянок дроти. Відрізок нового проводу повинен мати той же напрям звивання, що ремонтується. Довжина вставки береться від 5 до 10 м в залежності від перетину дроту. При ремонті використовується телескопічна вишка, провід опускається на землю.
Найбільш поширені способи з'єднання вставок з основним проводом - використання овальних з'єднувачів з подальшим їх обжатием або скручуванням.
Для ремонту проводів повітряної лінії електропередачі застосовується також зварювання за допомогою термітних патронів. До робіт зі зварювання допускаються особи, які пройшли навчання і можуть виконувати цю операцію самостійно.
Очищення траси повітряної лінії
Очищення траси виконується з метою виключення аварій через падіння дерев на проводи, перекриття ліній гілками підростаючих дерев, для захисту від пожеж. Крім цього роботи на трасі проводяться для захисту сільськогосподарських угідь від бур'янів.
Заходи з очищення траси повітряної лінії плануються. Використовуються ручна, механічна і хімічна види очищення. На трасах повітряних ліній 0,38 - 10 кВ переважно проводиться ручне очищення.
Роботу виконує спеціально підготовлена бригада. Особи віком до 18 років до вирубки і валки дерев не допускаються. Зазвичай на місце роботи при великому її обсязі вивозиться пересувний вагончик.
Немає коментарів:
Дописати коментар