27.10.2022р. Тема уроку: Монтаж трансформаторів.

 

5.1.3. Монтаж трансформаторів струму.

Після ревізії трансформаторів струму приступають до їх монтажу. В закритих розподільчих пристроях збірного типу трансформатори струму монтуют на конструкціях кутові сталі на стальних чи залізобетонних плитах. В комплектних розподільчих пристроях трансформатори струму на металоконструкціях шафи.

Вводи трансформаторів струму необхідно розміщувати так, щоб шини зі сторони живлення підходили з поміткою П1, а шини відходять від зажимів – з міткою П2. в іншому випадку маркування може трапитись, що маркування вторинних обмоток порушиться і їх необхідно маркувати.

Після того, як трансформатори закріплять на робочих місцях, їх вторинні обмотки і металічні опірні основи з міркувань безпеки з’єднують з заземлюючою мережею.

Виводи вторинних обмоток, якщо до них не приєднуються вимірювальні прилади, реле та інші, повинні бути закорочені. Цим виключається можливість утворення безпечної напруги на виводах і в колах, що з ними пов’язані. Крім того, не виникає недопустиме нагрівання сердечників трансформаторів.

5.1.4. Монтаж трансформаторів струму.

Технологічна схема монтажу включає 3 операції:

• установку опорної конструкції;

• підйом на робоче місце і встановлення;

• приєднання заземлення.

Опорні конструкції для трансформаторів напруги можуть бути різноманітного виконання. Піднімають їх на конструкцію вручну чи за допомогою тяг. Під час їх встановлення первинні затискачі (ВН) повинні бути заморочені і заземлені, а проводи вторинної напруги (НК) від’єднанні, так як при випадковому підключення до цих проводів, проводів силової чи освітлювальної мережі на виводах первинної обмотки трансформатора появиться висока напруга. Встановлювати апарати потрібно таким чином, щоб масло спускний кран і вказівник рівня олії, були повернені в сторону коридору обслуговування.

Перед включенням трансформатора під напруги, викручують картонну шайбу, що закладена під болт зливного отвору, забезпечуючи тим самим можливість вільного «дихання» трансформатора під час роботи.

5.1.5. Монтаж вентильних розрядників.

Перед монтажем перевіряють цілість фарфорових частин апарату.

Розрядники монтують наступним чином: їх підвішують за вушко і одночасно кріплять додатковим хомутом, що виготовлений з полосової сталі розміром 3Х3 мм. Хомут запобігає можливості розкачуванню розрядника.

При встановленні розрядник самостійно приєднують до заземлюючої мережі з допомогою стальної полоси розміром 40Х4 мм. Відстань між заземлюючою магістраллю і розрядником повинна бути по можливості короткою, щоб забезпечити мінімальний опір цієї ділянки.

Верхній контактний болт приєднують до шин. Приєднуючи розрядник до шин і заземлюючої мережі необхідно строго слідкувати. Щоб порівняно мало стійкі контакти апарату не попадали під механічні напруги, що можуть привести до їх розхитування, порушенні герметичності розрядника і виходу його з ладу.

5.2. Монтаж електрообладнання відкритих розподільчих пристроїв.

5.2.1. Монтаж роз’єднувачів.

Перед встановленням роз’єднувача площу основи виміряють за допомогою рейки і рівня. Якщо виявлені невеликі відхилення від горизонту, допускається вводити під основи полюсів стальні прокладки. Піднімають роз’єднувач на опорну конструкцію за допомогою автокрана. Після підняття всіх трьох полюсів кожен з них повільно вмикають від руки і до упора і перевіряють хід напівножів, осі яких повинні перейти за середнє положення на 5 мм. Від осьової лінії полюса. Зазор між торцями напівножів неповинен перевищувати 2-3 мм. Можливих відхилень від вказаних даних уникають за допомогою регулювання довжини тяги. Перш ніж зібрати окремі полюси в триполюсний апарат, необхідно перевірити компактний тиск на кожному полюсі.

Одночасно з закріплення роз’єднувача на робочому місці монтують міні-полюсні з’єднувальні тяги, в склад яких входять наконечники і вставки , що входять в комплект і поставляють заводам – заготівельником.

Після з’єднання всіх валів і ричагів, всі з’єднання і приводи змащують консистентною маззю, що рекомендується заводом – виготовником, наприклад ЦИАТИМ – 201, змішаною з графітом в якості 10% по вазі.

5.2.2. Монтаж трансформаторів струму тфн.

У відкритих розподільчих пристроях застосовують трансформатори струму ТФН (з фарфоровою ізоляцією для зовнішнього освітлення). При транспортуванні трансформаторів відхилення його осі вертикалі не повинно перевищувати 15º.

Доставлений до місця встановлення трансформатор витирають спочатку змоченою в бензині, а потім сухою тряпкою. Одночасно перевіряють цілісність фарфору, скло масловказівникове, рівень масла.

Піднімають трансформатор краном. Троси кріплять за 4рами, що є на доколі апарату. На верхні ребра ізолятора рекомендується намотувати канат діаметром 40-90 мм, щоб виключити можливість пошкодження фарфору.

Трансформатори ТФН у більшості випадків встановлюють на металічних чи залізобетонних конструкціях і кріплять за допомогою болтів М18 чи М20. Цоколь трансформатора заземляють, приєднуючи шину заземлення до болта з міткою «3».

5.2.3. Монтаж розрядників.

Для прикладу розглянемо монтаж розрядників РВС-110, так як вона майже не відрізняється від технології монтажу розрядника РВП-35. Спочатку виміряють за обвісом і рівнем опорні конструкції і фундаменти, що призначені для встановлення апаратів. Потім підбирають окремі елементи розрядників за позначенням на фланцях (1-1, 2-2, 3-3) і захищають контактні поверхні кожного елемента. Підготовлені елементи, збирають в колонки, які вивіряють по вертикалі. Можливі перекоси усувають, підкладаючи під нижні фланці прокладки з тонкої сталі. Шви між фланцями покривають бакелітовим чи гліфталевим лаком.

Монтуючи розрядник, необхідно з особливою осторожністю затягувати болти на фланцях окремих елементів. Болти слід затягувати поперемінно, в обхід по кругу і провертати і провертати в кожному випадку гайку болта не більше ніж на ¼ обороту. Нерівномірне затягування болтів може привести до тріщин на фарфорі і його пошкодження. Шви фланців в зібраній колонці для герметизації знову 2-3 рази покривають вологостійким лаком.

5.3. Монтаж силових трансформаторів

5.3.1. Монтаж радіаторів.

Монтаж радіаторів складаються з дослідження їх тиском, промивання і встановлення на кожухові трансформатора. Тиск зазвичай створюється стовпом масла в трубі, що прикріплюється до одного з фланців радіатора.

Промивають радіатори чистою і сухою трансформаторною олією. Приступаючи до встановлення радіаторів, попередньо перевіряють чи повністю закріплені радіаторні крани на бокові трансформатора. Потім знімають заглушки, що закривають отвори, до яких будуть під’єднуватися радіатори і очищають фланці. Далі радіатор підвішують за скобу і під‘єднують болтами його фланець до відповідного фланцях крану.

5.3.2. Монтаж вводів.

Перед встановленням вводу рівень масла в трансформаторі повинен бути зменшений до верхнього ярма сердечника, для чого відкриваються радіаторні крани і заповнюються маслом радіатори.

З місця встановлення вводів почергового знімають заглушки, закріплені на період трансформування і встановлюють нові прокладки з маслостійкої резини. Потім кожен ввід, підвішений за підйомні кільця, що наявні на опорних фланцях, повільно пропускають до резинової прокладки і кріплять, рівномірно по колу затягуючи гайки. З встановленого на трансформатор вводу знімають верхній затискуючий ковпак і через центральну трубу пропускають дріт чи шнур, потім контактну шпильку, що припаяна до кінця кабеля, прив’язують до кінця дроту чи шнуру і витягують через центральну трубу. Шпильку закріплюють за допомогою стального штифта і навертають верхній затискаючий ковпак. Після попереднього огляду і очистки монтують ввод низької напруги. Їх встановлюють на прокладках з маслостійкої резини в тому ж порядку, що і вводи високої напруги.

5.3.3. Встановлення розширювача і газового реле.

Попередньо з розширювача зливають залишки олії, потім промивають сухою трансформаторною олією і ставлять на місце масломірне скло і кран з’єднувального патрубка. Підготовлений таким чином розширювач поміщають на 2-х кронштейнах, що кріпляться на кришці трансформатора.

Потім монтують газове реле. З патрубка, що з’єднує кожух з розширювачем, виймають коліно, на місце якого встановлюють реле. Необхідно слідкувати за правильним розміщенням оглядового вікна реле. Положення реле вивіряють за рівнем. Далі монтують системи поплавків таким чином, щоб стріла на кришці системи вказувала на рух масла до розширювача. Попередньо з-під поплавків витягують паперові прокладки, що запобігають пошкодженню під час транспортування.

Після встановлення газового реле і закріплення маслопроводу, розширювач кінцево кріплять підтягуючи хомути.

5.3.4. Монтаж вихлопної труби і арматури.

Попередньо знімають відповідну заглушку на кришці трансформатора, а також заглушки з верхнього і нижнього фланців вихлопної труби. Труби очищають і промивають олією, після чого на її верхньому фланці закріплюють анальний диск. На кришці трансформатора вкладають прокладки з оліє стійкою резини, на них встановлюють трубу яку з’єднують закріплюючою планкою з розширювачем. Одночасно перевіряють наявність на вихлопній трубі пробки для випуску повітря. У відповідності з монтажним ескізом встановлюють термометри.

5.3.5. Заповнення трансформатора олією і підготовка до роботи.

Заливають олію через люк. Олія що доливається в трансформатор неповинна відрізнятися за температурою від залитого раніше, більше ніж на 5ºС. Коли масло дійде до кришки, його кінцево доливають через розширювач. При цьому кран, що з’єднує розширювач з кожухом трансформатора, повинен бути відкритим настільки, щоб масло витікало невеликою цівкою для запобігання попадання в кожух надлишкового повітря. По закінченню монтажу трансформатора підводять сигнальне коло до газового реле і термометру.

Переходьте за посиланням:https://transformator.com.ua/power-transformers/